віадук

(лат. — шлях і веду)

Шляхопровід через ущелину, долину або глибокий яр, байрак, річку. Багатопрогонні та багатоярусні, аркові або балкові В. спиралися на підпори різної висоти, найбільший прогін влаштовувався у найвищій (над рівнем поверхні землі) частині (порівн. естакада). У стародавні часи зводилися з великих кам'яних блоків, у XIX–XX ст. часто виконувалися металевими і залізобетонними. Пішохідні В. звичайно робились з дерев'яних конструкцій.